Ульи "Украинские"

У спробі винайти ідеальний вулик люди зайшли дуже далеко. Конструкцій у світі існує так багато, що Американська асоціація бджолярів свого часу заборонила використовувати та виробляти будь-які вулики, крім вуликів системи Дадана-Блатта. Діти вважали, що це найоптимальніший вулик, як для приватних пасік, так і для великих бджільницьких господарств. Але не так прості виявилися наші співвітчизники. Кожен (майже) досвідчений бджоляр вважав і вважає за необхідне залишити себе хоч якийсь слід у світовому бджільництві. А що може бути краще, ніж придумати особливий вулик? Та це практично нобелівська премія, але серед бджіл. Історія українського вулика губиться серед самобутніх бджолярів — любителів, які займалися пасікою як хобі, а не професійно. Хтось із таких бджолярів повернув рамку на бік і зробив для неї вулик, в габаритах стандартного 20-ти рамкового лежака. І цій людині сподобалося таке нестандартне рішення. Є думка, що український вулик-лежак — це пізніша модифікація вулика польського бджоляра Левицького. Він має вигляд корпусу з дахом та незнімним дном. Проте розміри вулика Левицького не співпадають із розмірами рамки українського вулика. Справді, як з'ясувалося набагато пізніше, бджолам більше подобається житло вузьке, ніж широке, і український вулик майже точно повторює ширину альпійського вулика Роже Делона в 300мм. Це чарівне для бджіл число дозволяє їм дуже добре розвиватися та створювати міцні та сильні сім'ї. Не залишає місця при зимівлі для холодного повітря (весь периметр зайнятий бджіл, при сильній родині), перешкоджає утворенню плісняви ​​і так далі.